Пенсійна система України

Пенсійна система України, що діє сьогодні, базується на принципах солідарності поколінь, коли нинішнє покоління працюючих фінансує пенсії громадян, що закінчили свою трудову діяльність, тобто внески в пенсійний фонд України в повному обсязі йдуть на виплати нинішнім пенсіонерам. Таким чином, в умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів, внаслідок чого сумарних відрахувань до Пенсійного фонду України стає недостатньо для збереження належного рівня пенсій. Така пенсійна система не задовольняє також потреби в довгострокових ресурсах, як фінансових інститутів, так і економіки України в цілому. З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» в 2004 році розпочато поступове впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході на трирівневу пенсійну систему, яка практично є міжнародним стандартом та показує свою ефективність в багатьох розвинених країнах світу:

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ — це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. У порівнянні з ІІ та ІІІ рівнем солідарна система має ряд недоліків:

Відсутність індивідуальних пенсійних рахунків. Персоніфікація передбачає тільки облік відрахувань роботодавця та робітника у пенсійний фонд, але не дозволяє пенсіонеру претендувати на отримання пенсії у сумі, адекватній розміру його пенсійних внесків.

Відсутність можливості вибору індивідуальної схеми пенсійних внесків. Єдина схема сплати пенсійних внесків та отримання пенсійних виплат затверджена законодавчими актами і не може бути змінена.

Неефективне використання Державним Пенсійним фондом отриманих пенсійних внесків. Кошти не інвестуються у прибуткові фінансові інструменти, оскільки проблема загального старіння населення змушує усі надходження відразу направляти на поточні виплати теперішнім пенсіонерам.

Відсутність можливості успадкування пенсійних накопичень. У разі смерті платника, внески перераховані їм на протязі усієї трудової діяльності перерозподіляються на користь виплат теперішнім пенсіонерам.

Незахищеність державної пенсії від інфляції і девальвації української гривні по відношенню до основних світових валют.

 

ДРУГИЙ РІВЕНЬ — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Суть даної системи полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України (до 7% від заробітної плати працівника) буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. На відміну від солідарної системи, внески до даного фонду матимуть персоніфікований характер і будуть зараховуватися на індивідуальні пенсійні рахунки громадян. Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції та одержання інвестиційного доходу. Передбачається, що накопичувальна система буде введена в дію у 2012 році.

ТРЕТІЙ РІВЕНЬ — система недержавного пенсійного забезпечення. Суть даної системи полягає у формуванні додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Основу системи недержавного пенсійного забезпечення становлять Недержавні пенсійні фонди (НПФ) – юридичні особи, створені відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», які мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонують та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду. Учасники НПФ – це фізичні особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї). Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески – сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Таким чином, система недержавного пенсійного забезпечення побудована і працює на принципах, відмінних від державної пенсійної системи, що надає їй ряд суттєвих переваг:

 

 

Принципи діяльності НПФ

 

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) створюються на підставі рішення засновників без мети одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Виключним видом діяльності для НПФ є недержавне пенсійне забезпечення, а провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», забороняється.

 

НПФ діє на підставі Статуту, який затверджується засновниками фонду та реєструється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Невід’ємною частиною Статуту НПФ є Пенсійна схема - документ, що визначає умови і порядок недержавного пенсійного забезпечення Учасників фонду. НПФ може мати кілька Пенсійних схем

 

Єдиним органом управління пенсійного фонду є Рада фонду, яка здійснює контроль за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішує основні питання його роботи. Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та вимогам, встановленим Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

 

Для забезпечення діяльності пенсійного фонду Рада фонду зобов`язана укласти договори з:

 

 

СХЕМА ФУНКЦІОНУВАННЯ НПФ